Автор: Олег Петришин

Автор:

Федчишин С. А., д. ю. н., головний науковий співробітник НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України ORCID ID: 0000-0003-3096-3214

Анотація

Стаття присвячена дослідженню окремих проблем кадрового забезпечення органів державної влади на деокупованих територіях України. Зокрема, пропонується сформувати Кадровий резерв для проходження державної служби на деокупованих територіях України. Наголошується, що такий Кадровий резерв може сприяти швидкому укомплектуванню державними службовцями та відновленню діяльності органів державної влади України на деокупованих територіях. Висловлюються ідеї стосовно формування та функціонування Кадрового резерву для проходження державної служби на деокупованих територіях України, зокрема щодо його мети, особливостей адміністрування, джерел формування, процедур включення громадян та ін.

Ключові слова: кадровий резерв, державна служба, деокуповані території

Автори:

Руднєва О. М., д.ю.н., професор, головний науковий співробітник НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування, НАПрН України ORCID 0000-0003-1190-2352

Приходько О. В., PhD., Modelex Education Monaco ORCID 0000-0002-5748-9009

Анотація

У статті проаналізовано критичні позиції стосовно доктрини прав людини та верховенства права, причини їх поширення як один із проявів процесу ревізії традиційних юридичних постулатів та підходів в умовах глобальної турбулентності. Не відкидаючи нових підходів, вимірів нового конституціоналізму, пропонується зокрема зосередити увагу на більш досконалому застосуванні приписів міжнародних нормативно-правових актів в періоди спеціальних правових режимів. Стверджується, що правовий режим надзвичайного стану, правовий режим воєнного стану вимагають великої, подекуди максимальної відповідальності всіх членів суспільства. Особлива відповідальність покладається на всіх суб’єктів владних повноважень посадових осіб та рядових правоохоронців. Адже держава наділила їх адміністративними повноваженнями щодо здійснення приписів існуючого законодавчого регулювання та не наділила їх правом зловживання не тільки законом але й правом у разі відсутності законодавчого регулювання. Незнання або ж невизнання конституційного принципу верховенства права та верховенства прав людини слід вважати правопорушенням та не є підставою для звільнення від відповідальності. Така юридична кваліфікація дій представників влади ускладнює для них прийняття та виконання рішень під час воєнних дій. Вона не може вважатися такою, що протирічить положенням статті 19 Конституції України.

Ключові слова: права людини, верховенство права, ліберальний та неліберальний правопорядок, правовий режим воєнного стану

Автор:

Зозуля О. І., д. ю. н., доцент, завідуючий науковим сектором порівняльного конституційного та муніципального права НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України ORCID ID: 0000‑0002‑5428‑4622

Анотація

Виконано аналіз сутності конституційного права та обов’язку захищати Україну у контексті російсько-української війни, визначено його зміст та особливості реалізації для забезпечення ефективного національного спротиву, а також обґрунтовано пріоритетні напрямки удосконалення конституційно-правового регулювання права та обов’язку захищати Україну.

Ключові слова: Конституція України, право, обов’язок, захист України, військова служба, російсько-українська війна

Автор:

O. M. Moiseenko (Моісеєнко О. М.), аспірант кафедри права Європейського Союзу, НЮУ ім. Ярослава Мудрого ORCID 0000-0003-4443-4890

Анотація (Abstract)

Mediation is one of the effective tools that have been used since ancient times in inter-state and intra-state relations for the settlement of publiclaw and private-law disputes between various subjects, which is carried out by involving a third neutral person or party, which is called to facilitate establishing communication between conflicting parties and reaching an agreement. Today, mediation is increasingly used by the European Union as a means of resolving disputes between its member states through its institutional system. The article focuses on the legal framework of mediation as an alternative means of resolving disputes between the Member States of the European Union. The peculiarities of mediation powers of the European Commission and specialized EU institutions with the competence to consider such disputes (European Labor Agency, European Food Safety Agency, European Insurance and Occupational Pensions Agency, European Banking Agency, European Securities and Markets Agency) are revealed. Based on the results of the study, it was concluded that In practice, member states prefer extrajudicial means, primarily the institution of mediation, because they are «soft» forms of dispute resolution and allow to take into account the current state of affairs in their relations more deeply.

Ключові слова (Key words): mediation, EU Law, dispute resolution, alternative dispute resolution, EU member-states, European Labour Authority, European Food Safety Authority, European Insurance and Occupational Pensions Authority

Автори:

Смирнова К. В., д.ю.н., професор, проректор з науково-педагогічної роботи (міжнародне співробітництво) Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Яковюк І. В., д.ю.н., професор, завідувач сектором НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України, завідувач кафедри права Європейського Союзу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Щокін Ю. В., д.ю.н., доцент, доцент кафедри права Європейського Союзу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Анотація

Анотація: Кліматична політика вважається відносно новою та динамічною сферою формування державної політики. Однак її розвиток привертає набагато більше уваги, ніж результати, яких вона досягає. Численні дослідження минулих десятиліть присвячені питанню, чи існує зв’язок між зміною клімату та воєнним конфліктом. Зрештою, як представники громадських екологічних організацій, так і військові в цілому погоджуються, хоча і з певними уточненнями, що, з одного боку, воєнні конфлікти і діяльність держави в оборонній сфері у мирний час вкрай негативно впливають на клімат і стан екології, а з другого – зміна клімату сприяє зростанню нестабільності, провокуючи збільшення числа конфліктів, проявів геноциду, глобального тероризму та війни за природні ресурси. Стаття присвячена дослідженню зв’язків між зміною клімату та воєн‑ ними конфліктами і діяльністю оборонного сектору держави в мирний час. За результатами дослідження зроблено висновок про те, що оборонний сектор держав в мирний час, а тим більше війна суттєво впливають на навколишнє середовище, однак ознаки та розміри цих наслідків залежать від відповідного екологічного компонента, місця і характеру бойових дій, а також від того, чи є країна, що воює, розвиненою чи менш розвиненою.

Ключові слова: російсько-українська війна, кліматична політика, вода, безпека, кліматичні переговори, міжнародні кліматичні саміти, Кіотський протокол, Паризька угода, Україна, ЄС