Автор: Олег Петришин

DOI: http://doi.org/10.31359/1993-0941-2022-1-395-411

Автор:

Гришко Л. М., кандидат юридичних наук, завідуюча cектором НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України, ORCID 0000-0003-0347-1118

Анотація

Стаття присвячена розкриттю сутності політики згуртованості ЄС та актуальним питанням впровадження її в Україні. Звернено увагу на еволюцію політики згуртованості в межах ЄС. Проведено паралелі між баченням просторовості в аспекті згуртованості зарубіжними та вітчизняними вченими та офіційної політики ЄС. Зроблено акцент на важливості інтерпретаційної діяльності Конституційного Суду країни щодо тлумачення змісту принципів євроінтеграції, що сприятиме їх подальшому впровадженню.

Ключові слова: згуртованість, демократизація, смартизація, концепція просторової справедливості, соціальна справедливість

DOI: http://doi.org/10.31359/1993-0941-2022-1-374-394

Автор:

Kostenko I. V. (Костенко І. В.), кандидат юридичних наук, науковий співробітник НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України, ORCID 0000-0002-8784-5422

Анотація (abstract)

This research elucidates the pivotal role and urgent necessity of developing decentralized space governance within Ukraine’s complex sociopolitical and conflict-laden context, aiming towards potent collaboration with the European Space Agency (ESA). Within the throes of persistent conflict and with a conspicuous absence of a decentralized administrative mechanism in space activities, Ukraine finds its space sector at a critical juncture. The study navigates through the fundamental and evolutionary aspects of space governance, highlighting the indispensable nature of a nuanced approach to rule formulation, implementation, and revision within space activities. In the backdrop of war and strategic national evolution towards European integration, scientific and space explorations have not only ascended to prominence in post-war reconstruction but also emerged as critical components within the nation’s strategic advancement. The existing centralized systems expose the nation’s space activities to amplified risks, such as susceptibility to conflict-induced disruptions and logistical challenges, thus underscoring the exigency for a shift towards decentralization as a viable risk mitigation and management strategy. This research emphasizes that decentralization stands out as a cardinal theme in strengthening and safeguarding Ukraine’s burgeoning space sector. he potential to dilute research, development, and projects across various regional and institutional entities inherently mediates potential risks and logistical hurdles, subsequently sowing seeds for innovation and ensuring a robust, diversified, and forward-moving developmental trajectory of the space sector. Moreover, promoting a decentralized paradigm not only propels technological and exploratory advancements but also nurtures an inclusive development of the space sector by enhancing participation across various stakeholders. The pivotal discourse thereby brings forth a perspective that seeks to pivot Ukraine from its current centralized frameworks towards a more adaptable and resilient decentralized governance model in its space sector, especially within the crucible of its martial reality and the aim towards European integration.

Ключові слова (key words): decentralization, administration of space activities, national security, European integration

DOI: http://doi.org/10.31359/1993-0941-2022-1-361-373

Автор:

Битяк О. В., молодший науковий співробітник сектору конституційного та адміністративного права НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України, ORCID 0000-0002-6801-9790

Анотація

У статті проаналізовано національне законодавство, яке встановлює адміністративну відповідальність власників транспортних засобів за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, які зафіксовані в автоматичному режимі. Висвітлено проблемні аспекти реалізації такими суб’єктами прав, передбачених законом для осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності. Надано оцінку особливому порядку розгляду справ про вказані адміністративні делікти та констатовано наявність правових колізії із фундаментальними засадами юридичної відповідальності, встановленими положеннями Конституції країни, Кодексу країни про адміністративні правопорушення (далі – п), а також із рішеннями Конституційного Суду країни. Проведеним дослідженням встановлено, що особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за досліджуваний вид правопорушень, фактично позбавлені прав та процесуальних гарантій, встановлених законодавством країни в силу порушення принципів верховенства права (в тому числі рівності, справедливості, правової визначеності, ясності); презумпції невинуватості; індивідуалізації юридичної відповідальності; а також основних завдань та мети КуПАП, адміністративного стягнення, провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, обов’язку уповноважених органів щодо встановлення всіх обставини справи.

Ключові слова: система автоматичної фіксації, безпека дорожнього руху, адміністративні правопорушення, відповідальність

DOI: http://doi.org/10.31359/1993-0941-2022-1-339-351

Автор:

Балакарєва І. М., кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник сектору конституційного та адміністративного права НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України, ORCID 0000-0001-8312-0216

Анотація

У статті досліджується правова природа охоронного договору на пам’ятки культурної спадщини. Зокрема, визначається, що охоронний договір установлює режим використання конкретного об’єкту культурної спадщини, в тому числі обмежуючий обсяг прав власності. Слід враховувати, що у справі забезпечення охорони пам’яток архітектури пріоритет має надаватись саме ідеї збереження цього фонду, а не приватним інтересам окремих осіб. Робиться висновок, що стосовно пам’яток архітектури при набутті права власності на них існують певні особливості, пов’язані з їх специфічним статусом. До таких особливостей віднесено: погодження з відповідним органом охорони культурної спадщини відчуження пам’ятки архітектури, обов’язок укладання з органом охорони культурної спадщини охоронного договору на пам’ятку архітектури та додаткові зобов’язання, які на себе бере новий власник щодо утримання пам’ятки архітектури. Автором виокремлюються характерні риси охоронного договору. Зазначається, що охоронному договору на пам’ятки культурної спадщини притаманні усі ознаки адміністративного договору. Охоронний договір укладається насамперед для збереження і використання об’єктів культурної спадщини у суспільному житті, в інтересах нинішнього та майбутнього поколінь, тобто, для задоволення публічного інтересу, та не носить майнового характеру. Охоронний договір має не тільки особливий предмет – пам’ятку культурної спадщини, правовий режим якої відрізняється від інших об’єктів цивільного обігу, а крім того, характеризується особливим суб’єктним складом – однією зі сторін охоронного договору виступає орган охорони культурної спадщини, який володіє владними повноваженнями, тощо.

Ключові слова: охоронний договір на пам’ятки культурної спадщини; ознаки охоронного договору; адміністративний договір; ознаки адміністративного договору; форма публічного адміністрування

DOI: http://doi.org/10.31359/1993-0941-2022-1-323-338

Автор:

Погребняк Н. С., кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України, ORCID 0000-0001-5326-2045

Анотація

Стаття присвячена дослідженню питань правового статусу Апарату Верховної Ради країни. Доведено, що Апарат Верховної Ради країни є структурним елементом парламенту та елементом в механізмі держави, державному апараті. Апарат Верховної Ради країни хоча і утворюється відповідно до Конституції країни, але не наділяється державно-владними повноваженнями, і в рамках встановленої для нього компетенції реалізує функції по обслуговуванню парламенту, а не функції держави. Він лише сприяє реалізації функцій парламенту, рівно як і реалізації державних функцій. Допоміжна роль Апарату при відсутності у нього статусу самостійного державного органу, означає, що він не може функціонувати відокремлено від Верховної Ради країни, в автономному режимі, а утворює разом з останньою специфічну цілісність, а саме парламент як державну установу.

Ключові слова: апарат державного органу влади, Апарат Верховної Ради країни, Верховна Рада країни, державна влада, орган державної влади, парламент, правовий статус

DOI: http://doi.org/10.31359/1993-0941-2022-1-313-322

Автор:

Topolevskii R. B. (Тополевський Р. Б.), кандидат юридичних наук, доцент, старший науковий співробітник Львівської лабораторії прав людини НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України, ORCID 0000-0002-9983-3322

Анотація (abstract)

The European Convention onuman ights (EC) underpins the commitment of its member states to the rule of law and the protection of human rights. A cornerstone of this instrument is Article 11, which guarantees the freedom of assembly and association. his article undertakes a rigorous exploration of the European Court ofuman ights’ (EC) interpretation and application of this foundational right. As the custodian of the EC, the Court’s jurisprudence plays a pivotal role in defining the contours of the right to assembly, setting both its inherent limits and its expansive possibilities. Through a detailed examination of seminal judgments, the article traces the nuanced balance that the Court has sought to maintain between safeguarding the democratic underpinning of the right to assembly and addressing legitimate state concerns related to public order, national security, and the protection of the rights and freedoms of others. By dissecting these judgments, this study elucidates the principles and criteria employed by the Court and unravels the broader implications of its jurisprudence for both the member states and the future of European human rights law.

Ключові слова (key words): European Convention on Human Rights, Article 11, right to assembly, European Court of Human Rights, jurisprudence, public order, national security, democratic rights, proportionality, freedom of association

DOI: http://doi.org/10.31359/1993-0941-2022-1-297-312

Автор:

Чемсак Ю. В., молодший науковий співробітник сектор порівняльного правознавства НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України, ORCID 0000-0001-6605-8449

Анотація

Стаття присвячена визначенню сутності і поняття виборчого процесу, оскільки залежно від того, який зміст вкладається в нього, розуміються обсяг і зміст його складових елементів. Зроблений акцент на з’ясуванні теоретичних засад завершальної стадії виборчого процесу, а також звернуто увагу на місце голосування в системі його стадій. Голосування розглядається як результативна стадія, що складається з процедур, які дозволяють установити кількісний і якісний склад переможців виборів. Наголошено на необхідності системного сприйняття етапів виборів, а також вивчення взаємовпливу стадій виборчого процесу, що є важливим для оптимізації й удосконалення його правового регулювання.

Ключові слова: вибори, виборчий процес, стадія виборчого процесу, голосування, Виборчий кодекс країни

DOI: http://doi.org/10.31359/1993-0941-2022-1-282-296

Автор:

Коваленко М. Г., кандидат юридичних наук, молодший науковий співробітник сектор конституційного та адміністративного права НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України, ORCID 0009-0009-6788-342X

Анотація

Стаття присвячена визначенню соціальної сутності та ролі інституту реєстрації виборців в механізмі здійснення народовладдя. Встановлено, що реалізованість принципу народовладдя перебуває у безпосередньому зв’язку зі ступенем ствердження, забезпечення і гарантованості виборчих прав громадян та прямо пропорційна йому. Встановлення персонального складу виборчого корпусу у його кількісному та якісному аспектах шляхом реєстрації виборців виступає необхідною умовою як реалізації суб’єктивного виборчого права громадян, так і безпосереднього волевиявлення народу. даному контексті реєстрація виборців досліджується як інституційний елемент політико-правового механізму легітимації виборів як форми безпосереднього народовладдя.

Ключові слова: реєстрація виборців, Державний реєстр виборців, виборче право, народовладдя