Автор: Олег Петришин

DOI: http://doi.org/10.31359/1993-0941-2022-1-323-338

Автор:

Погребняк Н. С., кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України, ORCID 0000-0001-5326-2045

Анотація

Стаття присвячена дослідженню питань правового статусу Апарату Верховної Ради країни. Доведено, що Апарат Верховної Ради країни є структурним елементом парламенту та елементом в механізмі держави, державному апараті. Апарат Верховної Ради країни хоча і утворюється відповідно до Конституції країни, але не наділяється державно-владними повноваженнями, і в рамках встановленої для нього компетенції реалізує функції по обслуговуванню парламенту, а не функції держави. Він лише сприяє реалізації функцій парламенту, рівно як і реалізації державних функцій. Допоміжна роль Апарату при відсутності у нього статусу самостійного державного органу, означає, що він не може функціонувати відокремлено від Верховної Ради країни, в автономному режимі, а утворює разом з останньою специфічну цілісність, а саме парламент як державну установу.

Ключові слова: апарат державного органу влади, Апарат Верховної Ради країни, Верховна Рада країни, державна влада, орган державної влади, парламент, правовий статус

DOI: http://doi.org/10.31359/1993-0941-2022-1-313-322

Автор:

Topolevskii R. B. (Тополевський Р. Б.), кандидат юридичних наук, доцент, старший науковий співробітник Львівської лабораторії прав людини НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України, ORCID 0000-0002-9983-3322

Анотація (abstract)

The European Convention onuman ights (EC) underpins the commitment of its member states to the rule of law and the protection of human rights. A cornerstone of this instrument is Article 11, which guarantees the freedom of assembly and association. his article undertakes a rigorous exploration of the European Court ofuman ights’ (EC) interpretation and application of this foundational right. As the custodian of the EC, the Court’s jurisprudence plays a pivotal role in defining the contours of the right to assembly, setting both its inherent limits and its expansive possibilities. Through a detailed examination of seminal judgments, the article traces the nuanced balance that the Court has sought to maintain between safeguarding the democratic underpinning of the right to assembly and addressing legitimate state concerns related to public order, national security, and the protection of the rights and freedoms of others. By dissecting these judgments, this study elucidates the principles and criteria employed by the Court and unravels the broader implications of its jurisprudence for both the member states and the future of European human rights law.

Ключові слова (key words): European Convention on Human Rights, Article 11, right to assembly, European Court of Human Rights, jurisprudence, public order, national security, democratic rights, proportionality, freedom of association

DOI: http://doi.org/10.31359/1993-0941-2022-1-297-312

Автор:

Чемсак Ю. В., молодший науковий співробітник сектор порівняльного правознавства НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України, ORCID 0000-0001-6605-8449

Анотація

Стаття присвячена визначенню сутності і поняття виборчого процесу, оскільки залежно від того, який зміст вкладається в нього, розуміються обсяг і зміст його складових елементів. Зроблений акцент на з’ясуванні теоретичних засад завершальної стадії виборчого процесу, а також звернуто увагу на місце голосування в системі його стадій. Голосування розглядається як результативна стадія, що складається з процедур, які дозволяють установити кількісний і якісний склад переможців виборів. Наголошено на необхідності системного сприйняття етапів виборів, а також вивчення взаємовпливу стадій виборчого процесу, що є важливим для оптимізації й удосконалення його правового регулювання.

Ключові слова: вибори, виборчий процес, стадія виборчого процесу, голосування, Виборчий кодекс країни

DOI: http://doi.org/10.31359/1993-0941-2022-1-282-296

Автор:

Коваленко М. Г., кандидат юридичних наук, молодший науковий співробітник сектор конституційного та адміністративного права НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України, ORCID 0009-0009-6788-342X

Анотація

Стаття присвячена визначенню соціальної сутності та ролі інституту реєстрації виборців в механізмі здійснення народовладдя. Встановлено, що реалізованість принципу народовладдя перебуває у безпосередньому зв’язку зі ступенем ствердження, забезпечення і гарантованості виборчих прав громадян та прямо пропорційна йому. Встановлення персонального складу виборчого корпусу у його кількісному та якісному аспектах шляхом реєстрації виборців виступає необхідною умовою як реалізації суб’єктивного виборчого права громадян, так і безпосереднього волевиявлення народу. даному контексті реєстрація виборців досліджується як інституційний елемент політико-правового механізму легітимації виборів як форми безпосереднього народовладдя.

Ключові слова: реєстрація виборців, Державний реєстр виборців, виборче право, народовладдя

DOI: http://doi.org/10.31359/1993-0941-2022-1-255-268

Автор:

Любченко П. М., доктор юридичних наук, професор, головний науковий співробітник сектору конституційного та адміністративного права НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України, ORCID 0000-0002-1044-4372

Анотація

Стаття присвячена висвітленню проблемних питань та перспектив запровадження децентралізованої моделі публічного управління в Україні. Обґрунтовано, що в сучасних умовах актуалізації євроінтеграційних процесів особливого значення набуває питання питання модернізації системи публічного управління, підвищення ефективності функціонування органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Підкреслено, що децентралізація публічної влади, як і будь-який процес в державі, може мати як позитивні так і негативні наслідки. Позитивний аспект полягає в тому, що децентралізація влади сприяє модернізації суспільства, забезпечує ширші можливості для участі громадян у вирішенні питань місцевого значення й проблем, які стосуються певних територіальних одиниць. Негативним аспектом децентралізації влади є розширення ґрунту для появи конфліктів між органами державної влади та місцевого самоврядування. Передача державою на регіональний рівень більшості інструментів впливу на економічні процеси може мати наслідком зростання регіональних дисбалансів, разом з тим це може сприяти посиленню конкурентоспроможності регіонів. Акцентовано, що результатом реформи децентралізації повинна бути зміна моделі прийняття і здійснення управлінських рішень. Держава в демократичній політичній системі не повинна намагається охопити всі рівні і сфери суспільного життя, навпаки мають широко застосовуватися механізми деконцентрації і децентралізації повноважень. Невідкладного вирішення потребують питання взаємовідносин органів місцевого самоврядування із місцевими органами виконавчої влади, проблеми дублювання їх повноважень.

Ключові слова: делегування повноважень, державний контроль, децентралізація, місцеве самоврядування, повноваження, публічна влада, публічні послуги, публічне управління

DOI: http://doi.org/10.31359/1993-0941-2022-1-243-254

Автор:

Bielikova M. I. (Бєлікова М. І.), кандидат юридичних наук, науковий співробітник сектору конституційного та адміністративного права НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України, ORCID 0000-0003-3967-1250

Анотація (abstract)

The article delves into a comprehensive analysis of the principal phases in the establishment and evolution of the Ukrainian administrative law doctrine. oteworthy attention is accorded to the issues associated with the functionality of this legal domain, especially in the aspect of ensuring the legal underpinnings of administrative relations between the state and society. his is particularly pertinent to the Soviet-era administrative law, which served as a legal instrument for the command-administrative system’s regulatory framework. Within the scope of this study, the authors elucidate the distinctive shifts in the administrative legislative framework that transpired as a consequence of reforms in the socio-political and economic sectors of societal life. he culmination of this research accentuates the delineation of the cardinal characteristics of domestic administrative law at its current developmental juncture, accompanied by suggestions aimed at augmenting its efficacy to duly actualize public interest in the process of public administration.

Ключові слова (key words): Administrative law, administration, social governance, police, executive authority, administrative reform

DOI: http://doi.org/10.31359/1993-0941-2022-1-231-242

Автор:

Luchenko D. V. (Лученко Д. В.), доктор юридичних наук, професор, завідуючий сектором конституційного та адміністративного права НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України, ORCID 0000-0002-3832-0670

Анотація (abstract)

This article aimed to delineate and analyze the modern tendencies shaping public administration within Europe, with a particular focus on the influential role of the European Union. hrough a rigorous examination of e-governance, decentralization, and participatory governance models, the author elucidated the transformative shifts in administrative practices. he European Union’s directives, funding mechanisms, and strategic interventions were explored as pivotal drivers in molding these tendencies. By juxtaposing contemporary practices against historical antecedents and considering future trajectories, the article provided a comprehensive insight into the evolving dynamics of European public administration.

Ключові слова (key words): E-governance, ecentralization, Participatory overnance, European Union, Public Administration, Administrative ransformation

DOI: http://doi.org/10.31359/1993-0941-2022-1-222-230

Автори:

Яковюк І. В., доктор юридичних наук, професор, завідувач сектором порівняльного правознавства НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України, ORCID 0000-0002-8070-1645,

Трагнюк О. Я., кандидат юридичних наук, професор, провідна наукова співробітниця сектору порівняльного правознавства НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України, ORCID 0000-0002-4505-8105

Анотація

З моменту ратифікації Римського договору 1957 року проект європейської інтеграції був спрямований на скорочення нерівності між державами-членами. Однак соціальна нерівність залишається високою, а громадська підтримка держави загального добробуту варіюється залежно від країни. Деякі експерти запропонували провести спільну європейську соціальну політику, однак ця ідея не отримала підтримку. Взаємодія низки національних та європейських чинників відкриває широке вікно можливостей для інноваційних змін в соціальній політиці країни. статті розглядається вплив європейської інтеграції на соціальну політику та національні установи соціального забезпечення, а також простежується процес європеїзації, який може пояснити специфіку впливу об’єднаної Європи на різні країни-кандидати, зокрема країну.

Ключові слова: європеїзація, соціальна політика, соціальна держава, право ЄС, країна, Європейський Союз

DOI: http://doi.org/10.31359/1993-0941-2022-1-210-221

Автор:

Наливайко Л. Р., доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України, головний науковий співробітник сектору теоретико-методологічних проблем організації державної влади НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрНУ, ORCID 0000-0002-7696-4223

Анотація

У статті досліджено забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб в умовах воєнного стану в Україні та надано пропозиції щодо удосконалення цього механізму на основі досвіду Дніпропетровської області. Систематизовано регіональний досвід правового забезпечення прав і свобод ВО з метою покращення національного механізму їх підтримки. Обґрунтовано, що чітке розуміння реальної статистики вимушеного переміщення важливе для: врахування її в роботі органів державної влади та місцевого самоврядування в регіоні, прийняття ними рішень; покращення планування бюджету регіону з урахуванням потреб ВПО; розробки та реалізації місцевих програм для підтримки ВПО; збалансування ринку праці; удосконалення публічних послуг для ВПО в області та ін. Серед наслідків військової агресії РФ проти країни можна виділити такі: збільшення кількості осіб, які потребують соціальної підтримки від держави; дестабілізація економічної активності середнього та малого бізнесу в Україні, що у свою чергу збільшило кількість осіб, які через втрату заробітку знаходяться за межею бідності; виїзд за межі території країни значної кількості громадян, що вплинуло на різні сфери суспільного життя, що у свою чергу обумовило відтік інтелектуального потенціалу держави тощо. Усі зазначені вище наслідки вплинули і на Дніпропетровщину, отож потребують оперативного реагування як практичних працівників відповідних галузей, так і пошуку нових підходів до захисту ВПО.

Ключові слова: внутрішньо переміщені особи, забезпечення прав і свобод, воєнний стан, органи публічної влади, інтеграція внутрішньо переміщених осіб, приймаюча громад