Автор: Олег Петришин

DOI: http://doi.org/10.31359/1993-0941-2022-1-255-268

Автор:

Любченко П. М., доктор юридичних наук, професор, головний науковий співробітник сектору конституційного та адміністративного права НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України, ORCID 0000-0002-1044-4372

Анотація

Стаття присвячена висвітленню проблемних питань та перспектив запровадження децентралізованої моделі публічного управління в Україні. Обґрунтовано, що в сучасних умовах актуалізації євроінтеграційних процесів особливого значення набуває питання питання модернізації системи публічного управління, підвищення ефективності функціонування органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Підкреслено, що децентралізація публічної влади, як і будь-який процес в державі, може мати як позитивні так і негативні наслідки. Позитивний аспект полягає в тому, що децентралізація влади сприяє модернізації суспільства, забезпечує ширші можливості для участі громадян у вирішенні питань місцевого значення й проблем, які стосуються певних територіальних одиниць. Негативним аспектом децентралізації влади є розширення ґрунту для появи конфліктів між органами державної влади та місцевого самоврядування. Передача державою на регіональний рівень більшості інструментів впливу на економічні процеси може мати наслідком зростання регіональних дисбалансів, разом з тим це може сприяти посиленню конкурентоспроможності регіонів. Акцентовано, що результатом реформи децентралізації повинна бути зміна моделі прийняття і здійснення управлінських рішень. Держава в демократичній політичній системі не повинна намагається охопити всі рівні і сфери суспільного життя, навпаки мають широко застосовуватися механізми деконцентрації і децентралізації повноважень. Невідкладного вирішення потребують питання взаємовідносин органів місцевого самоврядування із місцевими органами виконавчої влади, проблеми дублювання їх повноважень.

Ключові слова: делегування повноважень, державний контроль, децентралізація, місцеве самоврядування, повноваження, публічна влада, публічні послуги, публічне управління

DOI: http://doi.org/10.31359/1993-0941-2022-1-243-254

Автор:

Bielikova M. I. (Бєлікова М. І.), кандидат юридичних наук, науковий співробітник сектору конституційного та адміністративного права НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України, ORCID 0000-0003-3967-1250

Анотація (abstract)

The article delves into a comprehensive analysis of the principal phases in the establishment and evolution of the Ukrainian administrative law doctrine. oteworthy attention is accorded to the issues associated with the functionality of this legal domain, especially in the aspect of ensuring the legal underpinnings of administrative relations between the state and society. his is particularly pertinent to the Soviet-era administrative law, which served as a legal instrument for the command-administrative system’s regulatory framework. Within the scope of this study, the authors elucidate the distinctive shifts in the administrative legislative framework that transpired as a consequence of reforms in the socio-political and economic sectors of societal life. he culmination of this research accentuates the delineation of the cardinal characteristics of domestic administrative law at its current developmental juncture, accompanied by suggestions aimed at augmenting its efficacy to duly actualize public interest in the process of public administration.

Ключові слова (key words): Administrative law, administration, social governance, police, executive authority, administrative reform

DOI: http://doi.org/10.31359/1993-0941-2022-1-231-242

Автор:

Luchenko D. V. (Лученко Д. В.), доктор юридичних наук, професор, завідуючий сектором конституційного та адміністративного права НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України, ORCID 0000-0002-3832-0670

Анотація (abstract)

This article aimed to delineate and analyze the modern tendencies shaping public administration within Europe, with a particular focus on the influential role of the European Union. hrough a rigorous examination of e-governance, decentralization, and participatory governance models, the author elucidated the transformative shifts in administrative practices. he European Union’s directives, funding mechanisms, and strategic interventions were explored as pivotal drivers in molding these tendencies. By juxtaposing contemporary practices against historical antecedents and considering future trajectories, the article provided a comprehensive insight into the evolving dynamics of European public administration.

Ключові слова (key words): E-governance, ecentralization, Participatory overnance, European Union, Public Administration, Administrative ransformation

DOI: http://doi.org/10.31359/1993-0941-2022-1-222-230

Автори:

Яковюк І. В., доктор юридичних наук, професор, завідувач сектором порівняльного правознавства НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України, ORCID 0000-0002-8070-1645,

Трагнюк О. Я., кандидат юридичних наук, професор, провідна наукова співробітниця сектору порівняльного правознавства НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України, ORCID 0000-0002-4505-8105

Анотація

З моменту ратифікації Римського договору 1957 року проект європейської інтеграції був спрямований на скорочення нерівності між державами-членами. Однак соціальна нерівність залишається високою, а громадська підтримка держави загального добробуту варіюється залежно від країни. Деякі експерти запропонували провести спільну європейську соціальну політику, однак ця ідея не отримала підтримку. Взаємодія низки національних та європейських чинників відкриває широке вікно можливостей для інноваційних змін в соціальній політиці країни. статті розглядається вплив європейської інтеграції на соціальну політику та національні установи соціального забезпечення, а також простежується процес європеїзації, який може пояснити специфіку впливу об’єднаної Європи на різні країни-кандидати, зокрема країну.

Ключові слова: європеїзація, соціальна політика, соціальна держава, право ЄС, країна, Європейський Союз

DOI: http://doi.org/10.31359/1993-0941-2022-1-210-221

Автор:

Наливайко Л. Р., доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України, головний науковий співробітник сектору теоретико-методологічних проблем організації державної влади НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрНУ, ORCID 0000-0002-7696-4223

Анотація

У статті досліджено забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб в умовах воєнного стану в Україні та надано пропозиції щодо удосконалення цього механізму на основі досвіду Дніпропетровської області. Систематизовано регіональний досвід правового забезпечення прав і свобод ВО з метою покращення національного механізму їх підтримки. Обґрунтовано, що чітке розуміння реальної статистики вимушеного переміщення важливе для: врахування її в роботі органів державної влади та місцевого самоврядування в регіоні, прийняття ними рішень; покращення планування бюджету регіону з урахуванням потреб ВПО; розробки та реалізації місцевих програм для підтримки ВПО; збалансування ринку праці; удосконалення публічних послуг для ВПО в області та ін. Серед наслідків військової агресії РФ проти країни можна виділити такі: збільшення кількості осіб, які потребують соціальної підтримки від держави; дестабілізація економічної активності середнього та малого бізнесу в Україні, що у свою чергу збільшило кількість осіб, які через втрату заробітку знаходяться за межею бідності; виїзд за межі території країни значної кількості громадян, що вплинуло на різні сфери суспільного життя, що у свою чергу обумовило відтік інтелектуального потенціалу держави тощо. Усі зазначені вище наслідки вплинули і на Дніпропетровщину, отож потребують оперативного реагування як практичних працівників відповідних галузей, так і пошуку нових підходів до захисту ВПО.

Ключові слова: внутрішньо переміщені особи, забезпечення прав і свобод, воєнний стан, органи публічної влади, інтеграція внутрішньо переміщених осіб, приймаюча громад

DOI: http://doi.org/10.31359/1993-0941-2022-1-197-209

Автор:

Dashkovska O. R. (Дашковська О. Р.), доктор юридичних наук, професор, завідуюча відділенням теорії держави і права НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України, ORCID 0000-0003-0145-850X

Анотація (abstract)

The article addresses the nuances of the legal status of journalists during international armed conflicts. It underscores that media representatives in hazardous assignments are categorized as civilians and are protected under international humanitarian law, provided they refrain from military participation. he modern definition of «journalist» extends beyond traditional media personnel to include digital media journalists, bloggers, freelancers, and media-focused community activists who engage with a public audience. Present international humanitarian law does not specify exclusive protective measures for journalists, albeit credentials or specific press insignia recommended by humanitarian organizations serve as provisional safeguards. A journalist’s protection can be compromised when in proximity to active combat zones or within military formations where differentiation between combatants and civilians becomes challenging. he article highlights the urgency for further endeavors towards formulating a Convention for the protection of journalists during armed conflicts and the refinement of monitoring mechanisms to ensure adherence to existing international humanitarian law through collaborative efforts of the journalistic community and international human rights entities.

Ключові слова (key words): International armed conflict, right to information, media participants, journalists’ rights, international guarantees for media participants in armed conflicts

DOI: http://doi.org/10.31359/1993-0941-2022-1-180-196

Автор:

Христова Г. О., доктор юридичних наук, доцент, провідний науковий співробітник сектору порівняльного правознавства НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України

Анотація

У статті визначаються загальні підходи до питання про застосовність права прав людини в ситуації збройного конфлікту, а також його співвідношення та взаємодія з міжнародним гуманітарним правом з урахуванням єдності їх цілей та імпліцитних відмінностей. Визначено особливості «спільного» паралельного застосування МГ та права прав людини, з урахуванням дерогацій в межах права прав людини та ступеню інтенсивності збройного конфлікту.

Ключові слова: право прав людини, міжнародне гуманітарне право, збройний конфлікт, права людини, дерогації

DOI: http://doi.org/10.31359/1993-0941-2022-1-166-179

Автор:

Tomina O. V. (Томіна О. В.), молодший науковий співробітник Львівської лабораторії прав людини НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України

Анотація (abstract)

The inherent right to liberty isfoundational to democracy, underpinning freedoms such as expression and participation. his right not only drives innovation by fostering new ideas and technological advancements but also contributes to individual growth and societal happiness. For instance, freedom ofspeech facilitates meaningful discussions on societal matters. he Constitution of Ukraine, through Articles 55 and 68, ensures the protection of these freedoms while outlining citizens’ responsibilities. aintaining these rights is vital for addressing complex societal challenges. Athree-part test issuggested to balance the restriction ofrights in democratic societies. ere, the emphasis is on the significance of freedom as a legal value, recognizing it in various global constitutions as a cornerstone ensuring democracy, rule of law, and promoting societal development.

Ключові слова (key words): freedom, legal values, human rights, justice, equality, legal system

DOI: http://doi.org/10.31359/1993-0941-2022-1-153-165

Автор:

Чеботарьова Т. В., молодший науковий співробітник сектору муніципального права та місцевого самоврядування НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України, ORCID 0009-0007-4179-1135

Анотація

Стаття присвячена висвітленню проблеми глобалізації як світового процесу, її впливу на сферу прав людини. Також розглядається питання універсальності прав людини, подається короткий опис нових підходів до розглядуваного явища у міжнародному публічному праві. В статті розглянуто питання взаємодії глобалізації та права на сучасному етапі розвитку суспільства. Особливу увагу зосереджено на аналізі факторів взаємодії між глобалізаційними змінами та правами людини у сучасному суспільстві. Виділено такі ознаки трансформації інституту прав та свобод: видозмінення змісту прав людини під натиском глобальних проблем сучасності; універсалізація прав людини; ускладнення системи міжнародного правового регулювання прав людини; зміна суб’єкта контролю у сфері прав людини; дисонанс між загальноприйнятими стандартами прав людини та модерністськими тенденціями; визнання майбутнього покоління повноправним суб’єктом інституту прав та свобод.

Ключові слова: права людини, універсалізація прав людини, права та свободи, глобалізація.