Автор: Олег Петришин

DOI: http://doi.org/10.31359/1993-0941-2021-1-221-242

Автор

Чеботарьова Т. В., молодший науковий співробітник НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України, ORCID 0009-0007-4179-1135

Анотація

Стаття присвячена розкриттю і класифікації фундаментальних засад взаємодії місцевих державних адміністрацій і місцевого самоврядування в Україні. Проаналізовано наукові погляди щодо поняття та особливостей принципів взаємодії місцевих державних адміністрацій і місцевого самоврядування в Україні. Визначено, що принципи взаємодії місцевих державних адміністрацій і місцевого самоврядування – це вид принципів організації й діяльності зазначених суб’єктів, які спільними для них. Одна група цих принципів визначає основи їх спільної діяльності щодо управління певними суспільними явищами і процесами, інша група – правові засади впливу цих суб’єктів один на одного. Обґрунтовано, що означені принципи визначають побудову і функціонування підсистем публічної влади на місцях, зміст державного й муніципального управління; допомагають з’ясувати сутність публічної влади на місцевому рівні, її відмітні риси й ознаки; забезпечують цілісність місцевого управління, комплексний розвиток територій; виступають в якості критерію оцінки діючої системи державного й муніципального управління; сприяють збереженню наступності в розвитку інститутів місцевого управління

Ключові слова: взаємодія органів влади, демократизм, засади конституційного ладу, місцеві державні адміністрації, місцеве самоврядування, органи влади, правова держава, принципи, унітаризм

DOI: http://doi.org/10.31359/1993-0941-2021-1-192-208

Автор

Коваленко М. Г., кандидат юридичних наук, молодший науковий співробітник сектору конституційного та адміністративного права НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України, ORCID 0009-0009-6788-342X

Анотація

Стаття присвячена аналізу теоретичних і правових засад захисту виборчих прав громадян у сфері державної реєстрації виборців, а також загальної системи способів такого захисту. Висвітлено наукові підходи до розуміння сутності правового захисту виборчих прав громадян, виокремлення системи способів такого захисту. Визначено, що захист виборчих прав громадян у сфері державної реєстрації виборців може здійснюватися у громадський, адміністративний, судовий, міжнародний спосіб, а також через самозахист виборчих прав, проаналізовано конституційну та законодавчу основи їх застосування.

Ключові слова: вибори, виборче право, захист прав, конституційні гарантії, реєстрація виборців, Державний реєстр виборців

DOI: http://doi.org/10.31359/1993-0941-2021-1-179-191

Автор

Лученко Д. В., доктор юридичних наук, професор, завідувач сектором конституційного та адміністративного права НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України, ORCID 0000-0002-3832-0670

Анотація

У статті обґрунтовується теза про те, що електронні петиції потенційно здатні виступати ефективним засобом оскарження незаконних рішень, дій та бездіяльності органів державної влади. У даному випадку інститут електронної петиції є механізмом, який створює комфортні умови для волевиявлення громадян незалежно від місця їх проживання. У статті аналізується стан правового регулювання інституту електронної петиції в Україні та практика його функціонування. Систематизовано недоліки законодавства про електронні петиції, які негативно впливають на ефективність цього інституту. У дослідженні запропоновано низку заходів щодо підвищення ефективності електронних петицій, а саме: проведення просвітницької роботи серед населення (особливо сільської місцевості) щодо призначення та використання інституту електронної петиції; встановлення імперативності петицій, які набрали мінімум голосів на їх підтримку; недопущення втрати голосів за однотипною петицією з ідентичними зверненнями; блокування неактуальних петицій; удосконалення інтерфейсу відповідних електронних ресурсів, на яких публікуються петиції.

Ключові слова: електронна петиція, ефективність, прогресивний інститут, законодавче регулювання

DOI: http://doi.org/10.31359/1993-0941-2021-1-169-178

Автор

Topolevskii R. B. (Тополевський Р. Б.), Ph.D., Docent, Senior Researcher, Lviv Laboratory of Human Rights, Scientific Research Institute of State Building and Local Government of the NALS of Ukraine, ORCID 0000-0002-9983-3322

Анотація (abstract)

This article explores the evolving role of information rights within the broader human rights framework, with a focus on legal doctrine, international treaties, and court practices. It underscores the importance of Articles 10 and 11 of the European Convention on Human Rights as foundational to the European Court’s rulings on information rights. The study highlights the intrinsic links between information rights and other human rights, as well as the emerging field of digital rights. It raises concerns about potential infringements, particularly in the realms of social networks, artificial intelligence, and digital election tools, emphasizing the growing importance of defining the boundaries of digital intrusion in the modern understanding of human rights.

Ключові слова (keywords): information rights, digital rights, human rights framework, legal doctrine, privacy, freedom of expression

DOI: http://doi.org/10.31359/1993-0941-2021-1-156-168

Автор

Панкевич О. З., кандидат юридичних наук, доцент, старший науковий співробітник Львівської лабораторії прав людини НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України, ORCID 0000-0002-6636-1330

Анотація

Стаття присвячена аналізу богословсько-правових аспектів феномену свободи людини. Акцентується увага на морально-ціннісну амбівалентність соціальної свободи (на відміну від духовної свободи) у розумінні Католицької Церкви та Православної Церкви.

Ключові слова: соціальна доктрина католицизму, православне соціальне вчення, свобода волі, соціальна свобода, духовна свобода

DOI: http://doi.org/10.31359/1993-0941-2021-1-128-137

Автор

Трагнюк О. Я., кандидат юридичних наук, професор, провідний науковий співробітник сектору порівняльного правознавства НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України, ORCID 0000-0002-4505-8105

Анотація

Нові способи управління поширюються на всіх рівнях, особливо в ЄС. Однією з основних характеристик нового управління є можливість коригування та перегляду у формі «м’якого права». Кажуть, що необов’язковий характер «м’якого права» сприяє гнучкості та різноманітності в державах-членах і забезпечує національну автономію. Однак у цій статті стверджується, що, незважаючи на те, що «м’яке» право не є юридично обов’язковим, воно все ж має юридичні наслідки, які ставлять під сумнів гнучкість і різноманітність національних дій. Починаючи з демонстрації того, що «м’яке» право може мати відчутний вплив на практику в державах-членах, водночас обмежуючи вибір держав-членів, стаття продовжує розробку категоризації цих наслідків і їх детальне документування. Це: судове визнання європейськими судами, чіткі умови інструментів м’якого права, які вимагають особливих типів національних імплементаційних заходів, роль, яку відіграють недержавні суб’єкти, а також гібридні форми регуляторних інструментів, що містять положення м’якого та жорсткого права. Аналіз показує необхідність урізноманітнити існуючі дослідження м’якого права ЄС, які традиційно зосереджені на ролі судової влади в наданні юридичних наслідків м’якому праву. Натомість ми повинні бути більш уважними до інших трьох факторів, обговорюючи «м’яке право». Окрім більш цілісного підходу, дослідження також мають аналізувати «м’яке право» в більш конкретній справі, щоб повністю зрозуміти наслідки вибору «м’якого права» у національній правовій системі.

Ключові слова: право ЄС, «м’яке право», гнучкість, нове управління, відкритий метод координації, національні правові системи, правова інтеграція, Європейський Союз

DOI: http://doi.org/10.31359/1993-0941-2021-1-112-127

Автор

Добрянський С. П., кандидат юридичних наук, доцент, провідний науковий співробітник Львівської лабораторії прав людини НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України

Анотація

Стаття присвячена аналізу ролі Хартії основних прав ЄС в європейському і українському правовому просторі, характеристиці окремих тенденцій розвитку прав та свобод людини у європейській правовій системі (на прикладі Хартії ЄС). Висвітлено наукові і правові підходи до розуміння сутності прав і свобод людини, їх правового регулювання. Висловлені авторські міркування та пропозиції стосовно удосконалення конституційно-правової регламентації основних прав і свобод людини і громадянина в Україні.

Ключові слова: Хартія основних прав ЄС, права людини, конституційні права людини