Автори:

Шутова О. С., кандидат юридичних наук, асистент кафедри державного будівництва Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Червінська Д. І., студент 2 курсу, 2 групи, факультету адвокатури Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Середюк М. О., студент 2 курсу, 2 групи, факультету адвокатури Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Анотація

У статті досліджуються політико-правові категорії депутатського імунітету та індемнітету. Проводиться аналіз та виявлено розбіжності у досвіді зарубіжних країн щодо обсягу імунітету/індемнітету та сфери його дії. Визначено, що функціональне призначення конституційно-правових гарантій парламентаризму полягає в забезпеченні безперешкодного виконання парламентарями обов’язків, покладених на них мандатом. Зауважено, що гарантії депутатської недоторканності забезпечують захист усім парламентарям, унеможливлюють тиск на них. Індемнітет та імунітет, поряд з позитивними аспектами мають і певні негативні сторони: у країнах з низьким соціально-правовим рівнем парламентаризму та несформованою політичною думкою соціуму, деякі політичні діячі можуть використовувати їх у своїх цілях. Зроблені висновки, щодо того, що імунітет виступає своєрідним привілеєм, при цьому він не може гарантувати повного звільнення депутата від відповідальності за вчинені ним правопорушення. Межі поширення імунітету в різних країнах визначаються по‑різному. Це безпосередньо залежить від правової системи, правової культури та менталітету населення, його політичної свідомості та історичного досвіду.

Ключові слова: індемнітет, імунітет, конституційно-правові гарантії, парламентські привілеї, сфера дії парламентських гарантій