Позначка: Ях’яєв З. С.-М.

Автор:

Ях’яєв З. С.-М., аспірант кафедри державного будівництва Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, ORCID ID: 0009-0003-7706-9575

Анотація

У статті досліджено історичний розвиток організації засідань Верховної Ради України, зокрема порядок відкриття першої сесії після проведення виборів. Проаналізовано конституційно-правову базу, що регламентувала цю процедуру в різні періоди, зокрема положення Конституції Української РСР 1978 року (у редакції, чинній до 1996 року), а також норми чинної Конституції України. Виявлено суттєві відмінності між радянською та сучасною організацією роботи парламенту, що стосуються порядку скликання першої сесії, відкриття першого її засідання, ролі Тимчасової президії Верховної Ради, правомочності та повноважності парламенту та інше. Детально проаналізовано зміни, внесені до Регламентів Верховної Ради починаючи з 1990 року, які стосувалися таких аспектів, як порядок відкриття першого засідання, роль тимчасової президії Верховної Ради, місце державної символіки, порядок ухвалення рішень, зокрема процедурних, та рішень про включення питань до порядку денного. На основі дослідження зроблено висновок про поступову еволюцію процедур організації першої сесії Верховної Ради, що сприяло зміцненню парламентаризму в Україні.

Ключові слова: форми роботи Верховної Ради України, перша сесія, засідання, Регламент.

Автор:

Ях’яєв З. С.-М., аспірант кафедри державного будівництва НЮУ ім. Ярослава Мудрого, ORCID 0009-0003-7706-9575

Анотація

Наукова стаття присвячена вивченню проблемних питань, пов’язаних із організацією діяльності комітетів Верховної Ради України. В статті продемонстровані недоліки, що пов’язані з кількісним складом комітетів Верховної Ради України, а саме – вказано на невідповідність організації діяльності комітетів Закону України «Про комітети Верховної Ради України», а також іншим нормативно-правовим актам. Після чого зроблені пропозиції щодо вирішення такої проблеми. Проаналізовано зарубіжний досвід організації діяльності комітетів парламенту, особливо закцентувано увагу на інститути інтерпеляції, надано обґрунтування необхідності прийняття законодавства про інтерпеляцію в Україні. Висвітлено проблему занадто широкого кола суб’єктів, які наділені правом законодавчої ініціативи. Запропоновані шляхи розв’язання проблеми «законодавчого спаму» через комітети Верховної Ради України.

Ключові слова: комітети Верховної Ради України, інтерпеляція, законодавча ініціатива