Позначка: Яковюк І. В.

---

Автор:

Яковюк І. В., д.ю.н., професор, професор кафедри Європейського права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, ORCID ID: 0000-0002-8070-1645

Лялюк О. Ю., к.ю.н., доцент, доцент кафедри Державного будівництва Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, ORCID ID: 0000-0003-1214-0580

Анотація

Стаття присвячена аналізу ролі та функцій допоміжних органів при Президентові України у механізмі здійснення публічної влади. В роботі проведено аналіз нормативно-правових актів, що регулюють діяльність допоміжних органів при Президентові України. Розглядається правовий статус й функції цих органів, а також вплив на ухвалення стратегічних рішень. Висвітлюються основні проблеми та виклики, з якими стикаються ці органи, зокрема, дублювання повноважень, їх недостатня прозорість та обмеженість форм реалізації. Особлива увага приділяється питанням взаємодії цих органів з іншими органами публічної влади, їх внеску в координацію політичних процесів та забезпеченню ефективного виконання президентських повноважень.

Ключові слова: Президент України, державна політика, допоміжні органи, допоміжні органи при Президентові України, апарат глави держави, реалізація президентських повноважень, представники Президента.

Автори:

Яковюк І. В., доктор юридичних наук, професор, завідувач сектором порівняльного правознавства НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України

Трагнюк О. Я., кандидатка юридичних наук, професорка, провідна наукова співробітниця сектору порівняльного правознавства НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України

Щокін Ю. В., Доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри права Європейського Союзу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Анотація

Понад п’ятдесят років спеціалістами в сфері міжнародного публічного права обговорювалися різні формулювання міжнародного екологічного злочину, який називається «екоцид», щоб зупинити завдане ним руйнування навколишнього середовища шляхом встановлення кримінальної відповідальності для осіб, які причетні до ухвалення відповідних рішень. У статті представлено підходи до визначення складу злочину екоциду, досліджено його історію. Пропозиція включити екоцид як п’ятий злочин у Римський статут Міжнародного кримінального суду («Римський статут») є частиною постійних зусиль юристів, спрямованих на посилення захисту навколишнього середовища за допомогою міжнародного кримінального права. У разі прийняття цей злочин стане першим окремим екологічним злочином згідно з Римським статутом. Прихильники цієї ідеї розглядають його як міжнародно-правову норму, що встановлює відповідальність за гуманітарні, екологічні та структурні аспекти екологічної шкоди, які разом загрожують міжнародному миру та безпеці. Його включення до Римського статуту вимагає внесення змін до основних положень Статуту. З огляду на суперечливу зміну, ця стаття піднімає питання щодо її доцільності як норми кримінальної відповідальності та робить висновок, що злочин екоциду є відповідною правовою відповіддю на екологічну шкоду. Цей аргумент базується на структурі екологічної цілісності, яка розуміється як основна норма міжнародного права.

Ключові слова: екоцид; злочин; кримінальне право України; міжнародне кримінальне право; Римський статут; Міжнародний кримінальний суд; екологічна шкода

Автори:

Смирнова К. В., д.ю.н., професор, проректор з науково-педагогічної роботи (міжнародне співробітництво) Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Яковюк І. В., д.ю.н., професор, завідувач сектором НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України, завідувач кафедри права Європейського Союзу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Щокін Ю. В., д.ю.н., доцент, доцент кафедри права Європейського Союзу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Анотація

Анотація: Кліматична політика вважається відносно новою та динамічною сферою формування державної політики. Однак її розвиток привертає набагато більше уваги, ніж результати, яких вона досягає. Численні дослідження минулих десятиліть присвячені питанню, чи існує зв’язок між зміною клімату та воєнним конфліктом. Зрештою, як представники громадських екологічних організацій, так і військові в цілому погоджуються, хоча і з певними уточненнями, що, з одного боку, воєнні конфлікти і діяльність держави в оборонній сфері у мирний час вкрай негативно впливають на клімат і стан екології, а з другого – зміна клімату сприяє зростанню нестабільності, провокуючи збільшення числа конфліктів, проявів геноциду, глобального тероризму та війни за природні ресурси. Стаття присвячена дослідженню зв’язків між зміною клімату та воєн‑ ними конфліктами і діяльністю оборонного сектору держави в мирний час. За результатами дослідження зроблено висновок про те, що оборонний сектор держав в мирний час, а тим більше війна суттєво впливають на навколишнє середовище, однак ознаки та розміри цих наслідків залежать від відповідного екологічного компонента, місця і характеру бойових дій, а також від того, чи є країна, що воює, розвиненою чи менш розвиненою.

Ключові слова: російсько-українська війна, кліматична політика, вода, безпека, кліматичні переговори, міжнародні кліматичні саміти, Кіотський протокол, Паризька угода, Україна, ЄС