Автори:
Смирнова К. В., д.ю.н., професор, проректор з науково-педагогічної роботи (міжнародне співробітництво) Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Яковюк І. В., д.ю.н., професор, завідувач сектором НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України, завідувач кафедри права Європейського Союзу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
Щокін Ю. В., д.ю.н., доцент, доцент кафедри права Європейського Союзу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
Анотація
Анотація: Кліматична політика вважається відносно новою та динамічною сферою формування державної політики. Однак її розвиток привертає набагато більше уваги, ніж результати, яких вона досягає. Численні дослідження минулих десятиліть присвячені питанню, чи існує зв’язок між зміною клімату та воєнним конфліктом. Зрештою, як представники громадських екологічних організацій, так і військові в цілому погоджуються, хоча і з певними уточненнями, що, з одного боку, воєнні конфлікти і діяльність держави в оборонній сфері у мирний час вкрай негативно впливають на клімат і стан екології, а з другого – зміна клімату сприяє зростанню нестабільності, провокуючи збільшення числа конфліктів, проявів геноциду, глобального тероризму та війни за природні ресурси. Стаття присвячена дослідженню зв’язків між зміною клімату та воєн‑ ними конфліктами і діяльністю оборонного сектору держави в мирний час. За результатами дослідження зроблено висновок про те, що оборонний сектор держав в мирний час, а тим більше війна суттєво впливають на навколишнє середовище, однак ознаки та розміри цих наслідків залежать від відповідного екологічного компонента, місця і характеру бойових дій, а також від того, чи є країна, що воює, розвиненою чи менш розвиненою.
Ключові слова: російсько-українська війна, кліматична політика, вода, безпека, кліматичні переговори, міжнародні кліматичні саміти, Кіотський протокол, Паризька угода, Україна, ЄС
