Автор:
Петришин О. О., к.ю.н., старший дослідник, учений секретар НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України, ORCID ID: 0000-0002-6099-8832
Анотація
Повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну в лютому 2022 року спричинило радикальну трансформацію правової та інституційної архітектури публічної влади, актуалізувавши питання співвідношення централізації та децентралізації в умовах екзистенційної загрози. У статті аналізується, як довоєнна реформа децентралізації 2014–2021 рр. вплинула на здатність української держави витримувати шок повномасштабної війни, та обґрунтовується концепт «децентралізованої стійкості» як пояснювальної рамки для цього феномена. Теоретичну основу дослідження становлять концепція войовничої демократії, теорія поліцентричного врядування та підхід Дж. Агамбена до надзвичайного стану, адаптовані до контексту сучасної України. Показано, що запровадження воєнного стану та створення військових адміністрацій не призвели до повного згортання місцевого самоврядування, а сформували конфігурацію «оспорюваного надзвичайного стану», у якій надзвичайні повноваження постійно співвідносяться з конституційними гарантіями та демократичною підзвітністю. На підставі аналізу нормативно-правової бази, політичних рішень та емпіричних досліджень простежено, як органи місцевого самоврядування стали ключовими акторами забезпечення життєдіяльності населення, гуманітарного реагування, інтеграції внутрішньо переміщених осіб та підтримки освітньої й медичної інфраструктури. Окрему увагу приділено фіскальному виміру воєнного врядування, зокрема частковій рецентралізації доходів та перерозподілу ресурсів на користь державного бюджету, що створює довгострокові ризики для фінансової спроможності громад. Розкрито роль цифрової трансформації та інституційних інновацій як чинників, що посилюють адаптивність децентралізованої системи. Зроблено висновок, що український кейс демонструє можливість поєднання режиму воєнного стану з функціонуванням децентралізованих інститутів за умови збереження їх інституційної вбудованості, політичної суб’єктності та постійної оспорюваності надзвичайних повноважень.
Ключові слова: воєнний стан; публічне адміністрування; місцеве самоврядування; децентралізація; децентралізована стійкість; поліцентричне врядування; національна безпека; військові адміністрації; демократія, що обороняється; надзвичайний стан.
