DOI: http://doi.org/10.31359/1993-0941-2022-1-86-98

Автор:

Рабінович С. П., доктор юридичних наук, професор, головний науковий співробітник Львівської лабораторії прав людини НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України, ORCID 0000-0003-4144-5439

Анотація

Статтю присвячено обґрунтуванню розуміння основних прав людини як джерела права. Основна увага приділяється аналізу аргументів з прав людини як чинного права. Зроблено висновок щодо змісту основних прав та свобод, їх обсягу, ролі судової та адміністративної практики. Зазначено, що права людини визначають вертикальні відносини між людиною та державою і є знаряддям обмеження влади. Визначення цих прав у правовому акті забезпечує значно надійніші гарантії їхньої реалізації. Права людини тлумачаться і як засади конституційного ладу, і як базис громадянського суспільства та основа сучасної цивілізації. з врахуванням таких підходів щодо осмислення прав людини та їх інтерпретації права людини можна визначити як дефініцію, що міцно пов’язана зі свободою індивіда та є його основою, поняття, яке також відображає цінність і гідність людини й водночас її вимоги мати певні можливості (суб’єктивні права), які дають змогу зробити життя цієї людини справді гідним.

Ключові слова: основні права та свободи, джерела права, правова цінність, держава, Конституція країни