DOI: http://doi.org/10.31359/1993-0941-2022-1-24-39

Автор:

Битяк Ю. П., доктор юридичних наук, професор, академік НАПрН України, головний науковий співробітник сектору конституційного та адміністративного права НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України, ORCID 0000-0001-9489-7768

Анотація

Питання про зміст суверенних прав та їх співвідношення з суверенітетом не було достатньо розроблено в правовій науці. і питання знаходяться в центрі уваги даної статті. традиційній правовій доктрині суверенітет є категорією, яка виражає зміст і обсяг повноважень держави у внутрішній і зовнішній політиці. Поява нової держави автоматично означає наявність її суверенітету. Втрата суверенітету веде до припинення її існування як суб’єкта міжнародного права. Держави змушені до самообмеження своїх суверенних прав у міжнародному (міждержавному) спілкуванні, але без втрати суверенітету. Як і права людини, суверенні права держави в певному сенсі можна розглядати як природні. Суверенні права пов’язані з існуванням держави і не залежать від інших неправових факторів. Концепція правової рівності держав має наслідком ідентичність і рівність у суверенних правах, якими держави можуть користуватися самостійно. Значення суверенних прав полягає у визначенні та гарантуванні чітко визначених меж свободи держави. Чи можуть суверенні права змінюватися в процесі історичного розвитку держав? Яка «міра» зміни обсягу суверенних прав? і права притаманні державі, і поки суверенні держави відіграють головну роль у міжнародному праві, їхня сила залишається ultima ratio.

Ключові слова: державний суверенітет, права людини, права націй, конституційні права